ДО ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ СУДУ

ДО ДНЯ ПРАЦІВНИКІВ СУДУ

Лави  суддів райсуду знову «порідшали»


Про цьогорічні будні третьої гілки влади у нашому районі розмова з головою Решетилівського районного суду Леонідом Беркутою.

— Леоніде Григоровичу, чим для очолюваного Вами суду відрізнявся нинішній рік від попередніх?
— Насамперед тим, що ряди наших суддів порідшали, а, отже, зросло навантаження на кожного суддю по розгляду різних справ. Хоч навантаження й до того були  немалі. Справа в тому, що в листопаді ц.р., згідно Указу Президента України заступника голови райсуду Віталія Микитенка на його прохання (він мешкає в обласному центрі) призначено суддею Октябрського райсуду міста Полтави. І нині замість трьох суддів, як це передбачено штатним розписом, у нашому суді працює два – О.М.Горулько і я. Коли буде третій, сказати важко.
Згідно нещодавно прийнятого Верховною Радою України Закону про Судоустрій та Статус суддів, якщо у якомусь з судів з’явилася вакансія, голова суду зобов’язаний повідомити про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, котра й вирішуватиме питання її заповнення. Але, наскільки мені відомо, з часу прийняття згаданого Закону нових суддів ще не призначали, бо механізм їх призначення ще до кінця не врегульовано. Та будемо сподіватися на краще. За 11 місяців ц.р. у наш суд надійшло у впровадження 3875 справ різного характеру, з яких розглянуто 3767.
— Яка категорія справ переважає?
— Як і в попередні роки це справи, що розглядалися згідно Кодексу адміністративного судочинства. Їх надійшло до розгляду 2237, а розглянуто 2225. Стосуються вони в основному виплат пільг дітям війни, чорнобильцям, іншим категоріям громадян, яким пільги Законами передбачені, але до Держбюджету не внесені. Ці цифри могли б бути й більшими, якби Конституційний Суд України, як і в попередні роки, визнав неконституційним цьогорічний Закон про Держбюджет, прийнятий Верховною Радою у тій частині, яка стосувалася пільг. Але цього не сталося. І тому місцеві суди перестали приймати позовні заяви з цього приводу.
Окрім того, згідно Кодексу про адміністративні правопорушення надійшла 781 справа, з якої розглянуто 776. Вони стосуються в основному сімейних дебошів, насильства в сім’ї, порушення правил дорожнього руху, дрібного хуліганства. У порівнянні з минулим роком кількість таких справ дещо зменшилась. Мабуть, далися в знаки профілактичні заходи, які застосовуються працівниками міліції.
Що стосується цивільних справ наказного впровадження, то більшість з них – 179 (розглянуто 175) стосувалися боргів споживачів за використані природний газ і тепло.
Ще однією особливістю цьогорічної діяльності суду є розгляд справ, пов’язаних із Законом про амністію у 2011 році.
— Під цей закон підпадали всі раніше засуджені?
— Звичайно ж, ні. Під амністію не підпадали особи, котрі здійснили тяжкі злочини. В основному амністія стосувалася засуджених, яким уже за 60 років, неповнолітніх, вагітних жінок, матерів неповнолітніх дітей, інвалідів І, ІІ, ІІІ груп. Загалом наш суд розглянув трохи більше десятка подібних справ.
— А що маємо з «криміналом»?
— На жаль, кількість справ по кримінальних злочинах зростає. Якщо за 11 місяців минулого року їх надійшло на розгляд нашого суду 125, то за такий же період нинішнього року – 134 (вже розглянуто 118). «Левову частку» у цій категорії займають крадіжки майна у господарів різних форм власності. Продовжується також тенденція зростання кількості злочинів, пов’язаних із розповсюдженням наркотиків – вирощування сировини для їх виготовлення, а також реалізація вже готового зілля. Дехто з наших співгромадян перетворив збут цього «дурману» у своєрідний бізнес. Хочу повідомити таким горе-бізнесменам, що згідно чинного законодавства мінімальний термін за розповсюдження наркотиків – 5 років позбавлення волі.
— Згідно нині діючого Кримінального кодексу України застосовуються поняття  обмеження та позбавлення волі. Яка між ними різниця?
— Вона полягає у суворості покарання, тобто умов утримання під вартою, можливості зустрічатися з рідними та друзями, отримувати певну кількість передач з волі, тощо. Більш жорстким є позбавлення волі, до складу якого входить і найвище покарання за кримінальні злочини – пожиттєве ув’язнення. Оскільки все в цьому світі пізнається в порівнянні, то нагадаю, що за часів СРСР, та й «на зорі» незалежності України, існували колонії посиленого (оце вам і позбавлення волі) та загального режиму, які в народі називали «хімією». Перебування в останніх певною мірою обмежувало свободу засуджених.
— Що б Ви хотіли сказати читачам нашої газети і своїм колегам насамкінець?
— Читачам — за будь-яких обставин не бути героями отого шматочка статистичних даних на останній сторінці «Решетилівського вісника» після слів: «Решетилівський районний суд розглянув». А своїм колегам і шановним ветеранам нашого рідного Решетилівського суду зичу здоров’я, довгих років життя, злагоди у сім’ях і всіх-всіх життєвих гараздів.
Записав В.БОНДАРЕНКО.