Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Докрався й ножем домахався |
З листопада 2008 року житель міста Полтави Роман (ім'я з етичних причин змінено), студент факультету фізкультури Полтавського пед-університету, приїхав у гості до своєї рідної бабусі у село Жовтневе нашого району. Взагалі, гостював він тут частенько, не забуваючи родинні корені та відпочиваючи від міського життя. А тому й друзів та знайомих мав у пристанційному селі чимало.
От разом з ними й подався провести вечір у кафе «Наталі», що поряд із залізничним вокзалом. Місця в харчово-розважальному закладі вистачало, щоб і за столиками посидіти, і потанцювати.
Якраз тоді, коли гість з Полтави перебував на танцювальному майданчику, до нього підійшов місцевий житель Андрій Федоренко і простягнув руку для привітання. Дещо здивований таким жестом, Роман руку потиснув. Андрій повернувся до нього спиною, а потім, різко розвернувшись через ліве плече, вдарив хлопця правою рукою у лівий бік в районі ребер. Потім, відкинутий Романом, «замортизувавши» від одвірок, знову кинувся на нього, вдарив по шиї й кинувся геть.
Роман не помітив, що в руках у нападника був ніж. Здогадався про це лише тоді, коли виявив на своєму одязі кров, а, відійшовши від шоку, побачив на тілі рани…
Ніж, вилучений пізніше у нападника, експерт не визнав холодною зброєю. Такий собі складний ножик з лезом близько 10 см. Але, до речі, навіть кількох міліметрів металу вистачило б для смертельного пошкодження життєво важливих кровоносних судин на шиї людини…
Як би там не було, судмедекспертиза виявила нанесені потерпілому тілесні ушкодження як легкі.
Погляд у минуле, зовсім недалеке…
Передісторія цього конфлікту така. Як вияснилося на досудовому слідстві, шляхи Романа і Андрія вперше (а, може, й ні?) перетнулися на танцмайданчику у Жовтневому влітку 2008 року. Тоді Федоренко, підійшовши до полтавчанина, штовхнув його і вдарив кулаком у плече. Мовляв, дивися, хто тут хазяїн! А той у відповідь, як то кажуть, дав здачі…
... і трохи дальше
Андрій Федоренко, попри свій молодий вік (народився у 1984 р.), з Ре-шетилівським райсудом спілкувався неодноразово. Так, у лютому 2001 року був засуджений (разом «со товаріщамі») до 3 років і 6 місяців позбавлення волі за крадіжку людського майна, зокрема мотоцикла ІЖ «Юпі-тер-5».
У листопаді 2005 року Андрій з батьком та двома односельцями під'їхали на автомобілі до двору однієї з жительок Решетилівки, щоб запропонувати їй запчастини. Доки батько вів з господинею переговори у глибині будинку, синок поцупив з обійстя лантух борошна, чоловічу куртку, дві пари взуття, надувного гумового човна. Ті, хто сидів у автомобілі, куди завантажувалося крадене, «не звернули» на це особливої уваги…
За цей злочин Андрій (бо тільки його визнали винним) отримав від суду, як у народі кажуть, два роки «умовно».
17 вересня 2007 року Андрій Федоренко був затриманий працівниками міліції на автошляху Решетилівка Жовтневе з поліетиленовим пакетом, у якому містилися листочки коноплі, що вважаються наркотичним засобом. За що отримав від суду у грудні 2007 року ще один іспитовий строк -2 роки.
Рік нинішній
Як бачимо, позаминулорічного судового іспиту «герой» нашої оповіді не витримав і знов постав перед знайомим уже судом. 10 квітня 2009 року Решетилівський райсуд засудив Андрія Федоренка до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Окрім того, зобов'язав підсудного відшкодувати збитки на лікування потерпілого від завданих ножем ран на суму 109 гривень, а ще відшкодувати потерпілому 2118 грн. матеріальної і 5000 грн. моральної шкоди.
В.МИХАЙЛЕНКО. Решетилівський вісник 17 липня 2009 року