Публікація в районній газеті від 7 липня 2009 року

 З листопада 2008 року  житель міста Полтави  Роман (ім'я з етичних причин змінено), студент факуль­тету фізкультури Полтавського пед-університету, приїхав у гості до своєї рідної бабусі у село Жовтне­ве нашого району. Взагалі, гостю­вав він тут частенько, не забуваю­чи родинні корені та відпочиваючи від міського життя. А тому й друзів та знайомих мав у пристанційно­му селі чимало.

От разом з ними й подався про­вести вечір у кафе «Наталі», що поряд із залізничним вокзалом. Місця в харчово-розважальному закладі вистачало, щоб і за столи­ками посидіти, і потанцювати.

Якраз тоді, коли гість з Полтави перебував на танцювальному майданчику, до нього підійшов місцевий житель Андрій Федоренко і простягнув руку для приві­тання. Дещо здивований таким жестом, Роман руку потиснув. Ан­дрій повернувся до нього спиною, а потім, різко розвернувшись че­рез ліве плече,  вдарив хлопця правою рукою у лівий бік в районі ребер. Потім, відкинутий Рома­ном, «замортизувавши» від одві­рок, знову кинувся на нього, вда­рив по шиї й кинувся геть.

Роман не помітив, що в руках у нападника був ніж. Здогадався про це лише тоді, коли виявив на своєму одязі кров, а, відійшовши від шоку, побачив на тілі рани…

Ніж, вилучений пізніше у напад­ника, експерт не визнав холодною зброєю. Такий собі складний но­жик з лезом близько 10 см. Але, до речі, навіть кількох міліметрів металу вистачило б для смертель­ного пошкодження життєво важ­ливих кровоносних судин на шиї людини…

Як би там не було, судмедекс­пертиза виявила нанесені потер­пілому тілесні ушкодження як лег­кі.

Погляд у минуле, зовсім недалеке…

Передісторія цього конфлікту така. Як вияснилося на досудовому слідст­ві, шляхи Романа і Андрія вперше (а, може, й ні?) перетнулися на танцмай­данчику у Жовтневому влітку 2008 ро­ку. Тоді Федоренко, підійшовши до полтавчанина, штовхнув його і вда­рив кулаком у плече. Мовляв, дивися, хто тут хазяїн! А той у відповідь, як то кажуть, дав здачі…

... і трохи дальше

Андрій Федоренко, попри свій мо­лодий вік (народився у 1984 р.), з Ре-шетилівським райсудом спілкувався неодноразово. Так, у лютому 2001 року був засуджений (разом «со товаріщамі») до 3 років і 6 місяців позбавлення волі за крадіжку людського майна, зокрема мотоцикла ІЖ «Юпі-тер-5».

У листопаді 2005 року Андрій з ба­тьком та двома односельцями під'їха­ли на автомобілі до двору однієї з жи­тельок Решетилівки, щоб запропону­вати їй запчастини. Доки батько вів з господинею переговори у глибині бу­динку, синок поцупив з обійстя лантух борошна, чоловічу куртку, дві пари взуття, надувного гумового човна. Ті, хто сидів у автомобілі, куди заванта­жувалося крадене, «не звернули» на це особливої уваги…

За цей злочин Андрій (бо тільки йо­го визнали винним) отримав від суду, як у народі кажуть, два роки «умов­но».

17 вересня 2007 року Андрій Федо­ренко був затриманий працівниками міліції на автошляху Решетилівка Жовтневе з поліетиленовим пакетом, у якому містилися листочки коноплі, що вважаються наркотичним засо­бом. За що отримав від суду у грудні 2007 року ще один іспитовий строк -2 роки.

Рік нинішній

Як бачимо, позаминулорічного су­дового іспиту «герой» нашої оповіді не витримав і знов постав перед знайомим уже судом. 10 квітня 2009 року Решетилівський райсуд засудив Андрія Федоренка до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Окрім того, зо­бов'язав підсудного відшкодувати збитки на лікування потерпілого від завданих ножем ран на суму 109 гри­вень, а ще відшкодувати потерпілому 2118 грн. матеріальної і 5000 грн. мо­ральної шкоди.

В.МИХАЙЛЕНКО. Решетилівський вісник 17 липня 2009 року