Публікація в районній газеті "Решетилівський вісник" від 21 травня 2010 року

«Слушна порада»

Якщо ви за пай отримали плату –

швидше додому несіть, щоб сховати

У січні нинішнього року, якраз у проміжку між Різдвом та Старим Новим роком, сімдесятиоднорічний дід Іван, який народився і проживає у селі Лиман Перший, подався до райцентру, щоб отримати плату за належний йому земельний пай (в Решетилівці розміщується офіс агроформування, якому він здав у оренду свою земельну частку). Заодно мав оглянути свої маєтності, бо саме в райцентрі знаходиться його власна хата, за якою наглядав.

Отримавши орендну плату в розмірі 1145 гривень, дід Іван частину грошей заховав у своєму будинку, а з рештою завітав до найближчого «Продмагу», де придбав півхлібини, кільце ковбаски і дві пляшки пива. Далі подався пригостити свого приятеля-решетилянина Степана, котрий проживав поряд з його «столичною» «фазендою».

Після вживання ячмінного напою Іван приліг перепочити, а Степан десь подівся і повернувся лише через годину-дві – вже не сам, а з молодими чоловіком і жінкою (як пізніше виявилося, 1985 та 1990 років народження). Познайомилися. Молодика звали Дмитром, а молодицю – Галиною. Прозвучала пропозиція випити за знайомство. Дід Іван, діставши з пенсійного посвідчення «двадцятку», щедро виділив її для «обмивання». Степан і Дмитро швидко принесли з магазину пляшку горілки і тюльку. У додачу на стіл стала ще й пляшка якоїсь магазинної настоянки, що була в молодої пари.

Після трапези з тюлькою Дмитру захотілося ще чогось випити і він став вимагати у діда Івана гроші. Той, забувши, що поклав їх у піджак, а не в куртку, почав ритися в кишенях останньої, але нічого там не знайшов. Тоді Дмитро накинувся на Степана з криком:

— Де дідів паспорт з грошима!

Той відповів, що нічого не знає.

Після цього Дмитро пішов навкулачки на діда Івана і почав викручувати йому пальці на обох руках, домагаючись зізнання, де сховав гроші. Нічого не добившись, кинувся обмацувати всю наявну в хаті одежу...

Тим часом Іван, щось пригадавши, попросив Галину подати йому піджак, який висів на вішалці. Почувши це, Дмитро вихопив з піджачної кишені пенсійне посвідчення і, забравши Галину, швиденько вискочив з хати. Вхідні двері закрутив проволокою.

Степан із Іваном змогли вибратися з домівки аж наступного дня. Іван розповів про свої пригоди працівникам міліції і показав скалічені пальці лікарям. Міліціонери, прибувши на місце пригоди, знайшли у купі цегли поряд зі Степановою хатою пенсійне посвідчення потерпілого та пару талонів про право безплатного проїзду в автобусах.

Затримати зловмисника місцевим «пінкертонам» було не важко. Адже Дмитро Крац – їхній старий знайомий, як і працівників районного суду. У липні 2005 року він отримав 2 роки позбавлення волі за крадіжки, але уроків з того не виніс і наприкінці лютого 2009 року «викинув» таке: разом зі своєю вищезгаданою подругою Галиною зайшов до знайомого жителя Решетилівки, 1946 року народження, і після розпиття спиртного відлупцював його руками й ногами, насильно зняв з господаря куртку й черевики і забрав їх собі. А ще, цитуємо судовий вирок: «... внаслідок нанесення тілесних ушкоджень зламав волю потерпілого до протидії та, застосовуючи фізичне насильство, що виразилося в нанесенні удару ременем у область спини та захопленні і утриманні голови потерпілого, вступив з ним до статевого контакту неприродним способом...».

Словом, вчинив щодо потерпілого принизливі насильницькі дії.

За вищезгаданий злочин 19 травня 2009 року Решетилівський райсуд засудив Краца до 3 років позбавлення волі, але визнав за можливе не запроторювати його за грати, а призначити іспитовий строк – 2 роки. Іспиту, як бачимо, підсудний не витримав.

26 квітня 2010 року Решетилівський районний суд засудив Краца Дмитра Анатолійовича за розбійницькі дії, вчинені відносно жителя Лиману Першого, до 3 років 6 місяців позбавлення волі, а також частково приєднав до нього невідбуте покарання за вироком від 19 травня 2009 року. Остаточне покарання встановлене у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю підсудного. Вирок вступив у законну силу.

В.ЦИБУЛІВСЬКИЙ. від 21 травня 2010 року